СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ : Семантические и функциональные особенности прецедентных феноменов в немецком язычном дискурсе

ЗМІСТ Стор. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . 4 ВСТУП . 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ . 11 1.0. Постановка проблеми . 11 1.1. Поняття дискурсу та текстово-дискурсивних категорій . 12 1.2. Категорія інтерсеміотичності/інтертекстуальності/інтердискурсивності . 17 1.2.1. Прийоми інтертекстуальності . 20 1.2.2. Функції інтертекстуальних посилань. 23 1.3. Поняття прецедентності . 27 1.4. Прецедентні феномени у контексті сучасних лінгвістичних досліджень . 40 1.4.1. Класифікація прецедентних текстів . 40 1.4.2. Актуалізація прецедентних текстів у дискурсі . 44 1.4.3. Функції прецедентних феноменів . 46 1.5. Співвідношення понять „прецедентний феномен та концепт” . 54 Висновки до Розділу 1. 62 РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ ТА СЕМАНТИКА ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ . 65 2.0. Постановка питання. 65 2.1 Прецедентні імена . 65 2.1.1. Власні імена людей . 68 2.1.2. Географічні назви . 72 2.1.3. Назви творів . 74 2.1.4. Назви громадських організацій . 75 2.1.5. Назви громадських закладів . 77 2.1.6. Назви релігійних святинь . 78 2.1.7. Власні назви прецедентних висловлювань/ситуацій/подій . 78 2.2.Прецедентні висловлювання . 80 2.2.1. Вислови відомих історичних осіб . 82 2.2.2. Біблеїзми . 83 2.2.3. Крилаті вирази з творів художньої літератури . 85 2.2.4. Приказки і прислів’я . 88 2.2.5. Фразеологізми . 94 2.3 Прецедентні тексти . 102 2.4. Прецедентні жанри . 109 2.5. Прецедентні ситуації . 116 Висновки до Розділу 2. 124 РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ . 127 3.0. Постановка проблеми . 127 3.1. Міждискурсивні міграції прецедентних феноменів . 127 3.2. Комунікативні функції . 137 3.2.1. Інформативна функція . 138 3.2.2 Номінативна функція . 143 3.2.3. Функція характеризації . 153 3.2.4. Сюжетно-композиційна функція . 163 Висновки до Розділу 3. 167 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . 170 СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ . 175 СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ . 199 СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ . 200

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПВ прецедентні висловлювання; ПЖ прецедентні жанри; ПІ прецедентні імена; ПС прецедентні ситуації; ПТ прецедентні тексти; ПФ прецедентні феномени.

ВСТУП Інтегральна когнітивно-дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики зумовлює підвищений інтерес до вивчення мовних одиниць в єдності їхніх когнітивних та дискурсивних властивостей. Когнітивний підхід до одиниць мови уможливлює їхнє розуміння як джерел даних про концептуальні та когнітивні структури свідомості. Мова засвідчує наявність у свідомості людини різноманітних структур знання про світ, про шляхи й способи його категоризації та концептуалізації. У роботах Н.Д. Арутюнової, Н.Н. Болдирєва, В.Г. Дідковської, С.А. Жаботинської, О.С. Кубрякової, В.А. Маслової, З.Д. Попова, А.М. Приходько, І.А. Стерніна, Ю.С.Степанова досліджується онтологічна сутність, лінгвокультурна значущість, системна організація концепту основної одиниці представлення знань у психіці людини [6; 16; 49; 55; 91; 109; 150; 146; 177]. Менш дослідженим є питання соціодискурсивної актуалізації концептів, їхнього взаємозв’язку та дискурсивних конфігурацій. Дискурсивно-орієнтовані дослідження поставили такі проблеми, як розуміння самого поняття „дискурс”; розмежування текстових та дискурсивних категорій тощо. Дослідження у цьому напрямку виявляє нові проблеми, зокрема, проблему прецедентності в межах категорії інтерсеміотичності/ інтертекстуальності / інтердискурсивності. Незважаючи на чималу кількість лінгвістичної літератури із зазначених проблем, вони ще далекі від свого вирішення. Неоднозначно трактується поняття прецедентності, її рівні; пропонуються різноманітні класифікації прецедентних феноменів на матеріалі російської мови. Однак, у німецькомовному дискурсі феномен прецедентності не досліджувався. Виявлення змістовної навантаженості прецедентних феноменів, визначення їхньої специфіки у концептуальній та мовних картинах світу носіїв німецької мови сприятиме уникненню труднощів при міжкультурній комунікації, зокрема, при спілкуванні з іноземцями німецькою мовою. Прецедентні феномени засвідчують, з одного боку, культурну пам’ять лінгвоспільноти, з іншого формують національну ідеологію, без розуміння якої міжкультурне спілкування не може претендувати на успіх. Необхідність системного дослідження прецедентних феноменів на матеріалі німецької мови зумовили вибір теми нашої дисертаційної роботи. Актуальність теми зумовлено особливою роллю прецедентних феноменів у міжкультурному спілкуванні та необхідністю їхнього дослідження у німецькомовному дискурсі. Це сприятиме дидактично-методичним цілям, зокрема, досконалому вивченню німецької мови як іноземної, культури та національно-ідеологічних пріоритетів її носіїв. Дослідження прецедентних феноменів належить до проблематики, яка актуальна для сучасного антропоцентричного підходу до вивчення мови, зокрема проблеми мовної особистості. Відповідно, науковим завданням роботи є виявлення внеску прецедентних феноменів у формування культурного простору етносу та їхньої ролі у вираженні комунікативних цілей співрозмовників. Обрана тема дослідження пов’язана з науковою темою кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки „Семантичні, стилістичні та прагматичні особливості мовних одиниць у жанрах різних стилів”, затвердженою вченою радою ВДУ імені Лесі Українки (протокол № 9 від 21 травня 1998 року). Метою дослідження є виявлення семантичних та функціональних особливостей прецедентних феноменів у німецькомовному дискурсі. Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань: дати визначення понять „дискурс”, „текстово-дискурсивні категорії”, „категорія інтерсеміотичності / інтертекстуальності / інтердискурсивності, „прецедентність” з проектом на питання, які розглядаються у дисертації; систематизувати характеристики прецедентних феноменів у контексті сучасних лінгвістичних досліджень; визначити зв’язок понять „прецедентний феномен” та „концепт”; встановити різні види прецедентних феноменів та проінтерпретувати їхнє семантичне значення; дати інтерпретацію міждискурсивних міграцій та комунікативних функцій прецедентних феноменів. Об’єктом дослідження є прецедентні феномени різного рівня: універсально-прецедентні, національно-прецедентні, соціумно-прецедентні; предметом семантичне значення, міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів. Методологічно дослідження ґрунтується на розумінні системного характеру мови та мовлення; положеннях семіотики про знак, зв’язок форми та змісту, мови та мислення; комунікативної лінгвістики (теорії міжкультурної комунікації); на дослідженнях лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики, зокрема у вивченні лінгвокультурологічних та лінгвокогнітивних концептів, їхньої вербалізації та функціонального наповнення; вченні лінгвістики тексту та дискурсології про текстові та дискурсивні категорії. У роботі використовуються такі методи: інтерпретативний при аналізі значення прецедентних феноменів та його тлумаченні за допомогою первинного тексту (тексту-джерела); контекстуальний аналіз для виявлення смислу прецедентних феноменів у новому контексті; аналіз словникових дефініцій окреслення семантичного ядра концептів, що профілізуються прецедентними феноменами; концептуальний аналіз для виявлення концептуальних ознак, які активізуються прецедентними феноменами; трансформаційний під час експлікації імпліцитних смислів; елементи статистичного аналізу щодо кількісної характеристики комунікативних функцій прецедентних феноменів. Матеріалом дослідження слугували лексикографічні та енциклопедичні джерела, тексти художньої літератури німецьких авторів ХІХ ХХ сторіччя та публіцистики. Загальний обсяг складає близько 10000 сторінок, з яких відібрано та проаналізовано у роботі 108 інтертекстуальних посилань. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджені прецедентні феномени на матеріалі німецької мови. Результати дослідження розвивають ідею про специфіку мовної картини світу етносу, про існування універсально-людських, загально-національних та соціумно-групових концептів у свідомості носіїв однієї мови. Виявлення змістовної навантаженості прецедентних феноменів сприяє вивченню національної ідеології, знання якої впливає на успіх міжкультурної комунікації. У роботі запропоновано класифікації прецедентних феноменів за формою цитування та джерелом походження. Вперше проаналізовано міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів на матеріалі німецької мови. Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у положеннях, які виносяться на захист: 1. Прецедентні феномени є матеріальною базою категорії інтерсеміотичності/інтертекстуальності/інтердискурсивності. Їхня актуалізація здійснюється такими загальними прийомами інтертекстуальності як цитування, квазіцитування, згадування, символіка, алюзія тощо. Прецедентні феномени зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень різного рівня складності та репрезентуються у німецькомовному дискурсі вербальними й невербальними знаками. 2. Прецедентні феномени марковані культурною специфікою, характеризуються різним ступенем прецедентності, що є вирішальним для ідентифікації референтної групи. Історично зумовлені втрата чи набуття прецедентності феноменом відображає динаміку зміни поняттєвої, ціннісної та образної складових концептів, що профілізуються прецедентними феноменами. 3. Різна природа прецедентів зумовлює їхній розподіл на: а) вербальні (прецедентні імена, висловлювання, тексти); б) вербалізовані (прецедентні ситуації та жанри); в) невербальні: авторські та реінтерпретовані. У німецькомовному дискурсі прецедентні феномени взаємно активізуються: прецедентне ім’я → прецедентне висловлювання → прецедентний текст; прецедентне висловлювання → прецедентна ситуація тощо). 4. Міждискурсивні міграції прецедентних феноменів зумовлюють непередбачуваний зв’язок актуалізованих у німецькомовному дискурсі концептів. Володіючи унікальною семантикою, вони слугують для профілізації концептів, що формують національну ідеологію; уживаються при цьому як готові блоки-номінанти для репрезентації концептуальних ознак суспільно-значимих концептів. 5. Прецедентні феномени німецької мови виконують різні комунікативні функції, серед яких поширеними є: а) інформативна, б) номінативна, в) характеризації, г) сюжетно-композиційна. Інформативна, номінативна та функція характеризації взаємопов’язані. Асоціативно образне вживання прецедентних феноменів виявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії, де прецедентний феномен, завдяки своєму семантичному наповненню, виступає у ролі еталону, образу чи символу. 6. Важливою умовою для успішної комунікації у німецькомовному дискурсі є адекватна прагматична пресупозиція мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника. При хибності такої пресупозиції прецедентний феномен є не лише не інформативним для адресата, але й призводить до непорозуміння комунікантів. Теоретична значущість роботи полягає в узагальненні лінгвістичних досліджень прецедентів у дискурсі, у поглибленні їхнього аналізу на матеріалі сучасної німецької мови. Результати проведеного дослідження є внеском у лінгвістику тексту, дискурсознавство, лінгвокультурологію, комунікативну лінгвістику. Вони сприяють поглибленню знань щодо категорії інтертекстуальності / інтердискурсивності / інтрсеміотичності; розвивають ідеї про непередбачувані дискурсивні конфігурації концептів та можливість профілізації концептів різнорівневими мовними та немовними знаками. Отримані результати засвідчують значущість прецедентних феноменів у визначенні приналежності учасників спілкування до „своїх” чи „чужих”. Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення прецедентних феноменів з метою пізнання культурно ціннісних орієнтирів етносу (зокрема носіїв німецької мови). У роботі запропоновано класифікації та субкласифікації прецедентних феноменів. Встановлено, що за будь-яких трансформацій прецедентні феномени зберігають своє інваріантне значення, допускають при цьому варіативні модифікації в межах загальної семантики дискурсу. Виявлено міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів. Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати зможуть знайти своє використання у курсах „Теоретична граматика” (Розділ „Граматика, семантика та прагматика тексту”), „Актуальні проблеми германістики” (тема „Дослідження тексту та дискурсу”), спецкурсах із лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології, соціолінгвістики, лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики. Вони можуть бути використані для укладання методичних розробок для домашнього читання (за творами німецьких авторів ХІХ-ХХ сторіччя). Апробація. Концепція, основні положення і висновки дослідження обговорювались на кафедрі німецької філології Волинського національного університету ім. Лесі Українки, під час виступів на двох наукових конференціях професорсько-викладацького складу Волинського національного університету ім. Лесі Українки (Луцьк, 2004, 2005), на ХV Міжнародній конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (м. Київ, 2006), другій міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток наукових досліджень 2006” (Полтава, 2006), другій міжнародній науково-практичній конференції „Перспективы и разработки науки и техники 2006” (Дніпропетровськ, 2006), І та ІІ Всеукраїнських наукових конференціях „Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007, 2008), І Всеукраїнській науковій конференції молодих учених „Іноземна філологія у ХХІ столітті” (Запоріжжя, 2008).

Поняття прецедентності розглядається в межах текстово-дискурсивної категорії інтертекстуальності, для позначення якої виправданим вважаємо також застосування синонімічних термінів „інтерсеміотичність” та „інтердискурсивність”. Категорія інтертекстуальності відображає діалогічність автора з попередньою і сучасною йому культурою. Дана категорія має свої спеціальні прийоми реалізації, до яких належать ремінісценції, сюжетне варіювання („мандрівні сюжети”), згадування, цитування, алюзія, продовження, стилізація, символіка, інтертекстовий римейк. В основі різного роду інтертекстуальних посилань лежить прецедентність феноменів, які постійно відтворюються у нових текстах. Під прецедентом, ми розуміємо в роботі, вербальний / невербальний чи вербалізований феномен, який „відбувся раніше” і слугує прикладом для зіставлення за нових умов. До прецедентних феноменів відносимо прецедентні імена, прецедентні висловлювання, прецедентні тексти, прецедентні ситуації та прецедентні жанри. Прецедентні феномени (як вербальні, так і невербальні) зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень та закріплюються у мові відповідними мовними знаками. До останніх належать слова, словосполучення, речення, надфразові єдності. Прецедентні феномени слугують для профілізації культурологічних концептів, які на відміну від когнітивних концептів, формують, насамперед, національну ідеологію суспільства, під якою, слідом за Д.Б. Гудковим, розуміємо „систему соціальних, етичних, естетичних, політичних і т. п. поглядів, які є базовими та інваріантними для тої чи іншої культури”. Прецедентні феномени відмічені культурною специфікою, характеризуються тим чи іншим ступенем прецедентності та постійно відтворюються в інтертексті (інтертекст це текст, у якому взаємодіють „своє” і „чуже” слово, або „своє” і „своє”, але застосоване автором раніше в іншому тексті). Оскільки прецедентність є особливим видом інтертекстуальності, то актуалізація прецедентних феноменів у новому тексті здійснюється загальними прийомами інтертекстуальності (цитування, квазіцитування, алюзія, символіка та т. і.). Спільною особливістю прецедентних феноменів є те, що завдяки своїм диференційним понятійним ознакам вони зберігаються у пам’яті лінгвоспільноти, відтворюються за нових умов, виступають мірками для зіставлення, формують норми соціальної поведінки та світобачення. Семантика прецедентних феноменів знаходить актуалізацію у дискурсі, оскільки їхнє узагальнене значення, когерентно вписуючись у тематику дискурсу, відповідним чином конкретизується або переводить конкретну ситуацію, зображувану в новому контексті, у розряд узагальнених. Різні види прецедентних феноменів мають притаманні їм властивості, на основі чого було зроблено класифікацію прецедентних феноменів. Прецедентні імена це різного роду власні назви, які втрачають своє основне призначення ідентифікації референта, стають носіями семантики, номінантами визначеного кола якостей, набором певних конотацій, позначають тим самим, домінантні або периферійні концептуальні ознаки. Прецедентні імена (власні імена людей, географічні назви, назви творів художньої літератури, назви громадських організацій та закладів, релігійних святинь та власні назви прецедентних висловлювань) формують набір героїв / антигероїв, культурно-та історично-значимих для суспільства міст, пріоритетних, невід’ємних для життя лінгвоспільноти закладів, культурних пам’яток мистецтва, релігії тощо, уявлення про які зберігаються у культурному просторі нації, соціуму, індивіда. Прецедентні імена виступають також символами інших прецедентних феноменів: прецедентних висловлювань, прецедентних текстів та прецедентних ситуацій. Прецедентні висловлювання відображають особливості сприйняття та категоризації навколишньої дійсності. Їх семантика виявляє себе на поверхневому та глибинному рівнях. Поверхневе значення прецедентних висловлювань формується значенням складових конституентів, у той час як глибинне вимагає переосмислення поверхневого значення у контексті застосування прецедентних висловлювань. Можливість відтворювання прецедентних висловлювань у нових контекстах зумовлено їхнім інваріантним смислом, який зберігається, незважаючи на варіативні модифікації. Останні зумовлюються семантикою дискурсу. За формою цитування прецедентні висловлювання розподіляємо на: а) повні, б) неповні та в) трансформовані. За джерелом походження розрізняємо: а) вислови відомих історичних осіб, б) біблеїзми, в) крилаті вирази з творів художньої літератури, г) приказки, прислів’я, г) фразеологізми. Прецедентні тексти відрізняються від прецедентних імен та прецедентних висловлювань тим, що жоден попередній текст не наводиться в інтертексті повністю. Активізація прецедентних текстів у інтертексті знаходить вираження прецедентними іменами, прецедентними висловлюваннями чи прецедентними ситуаціями, які асоціюються з прецедентними текстами. Це може бути заголовок, відомий сюжет, окрема ситуація , імена персонажів чи їх вислови. Прецедентні тексти можуть засвідчувати також взаємодію „свого” та „чужого” на рівні різних жанрів. Таку взаємодію демонструють, насамперед, твори художньої літератури. Прецедентні жанри характеризуються, перш за все, структурною специфікою, завдяки чому легко розпізнаються у текстах інших жанрів та слугують зміні тональності спілкування, виступають засобом економії мовних засобів, постачають чималу інформацію щодо особистостей персонажів, комунікантів, подій, що зображуються у інтертексті. Символами прецедентних жанрів виступають прецедентні висловлювання, прецедентні імена, атрибути типових для певного жанру ситуацій. Прецедентні ситуації це дійсні чи вигадані (у художніх творах) ситуації, з якими зіставляються подібні ситуації, причому оцінні конотації прецедентних ситуацій актуалізуються за нових умов. Апеляція до прецедентних ситуацій здійснюється за допомогою прецедентних імен, прецедентних висловлювань або згадуванням прецедентних текстів. Уявлення про прецедентні ситуації є настільки стійкими, що досить навести один з атрибутів прецедентної ситуації, щоб активізувати уявлення про прецедентну ситуацію, що зберігається у когнітивній базі соціуму. За рівнем прецедентності прецедентні феномени розподіляються на універсально-прецедентні, національно-прецедентні, соціумно-прецедентні. Відкритим залишається питання щодо автопрецедентних феноменів. Прецедентні феномени різного рівня визначають референтну групу (людство, націю, соціум). Для успішної комунікації важливою є умова адекватності прагматичної пресупозиції, тобто припущення мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника. Якщо така пресупозиція є хибною, то прецедентний феномен є не тільки не інформативним для співрозмовника, але й призводить до непорозуміння комунікантів. Це стосується діалогічності на рівні „автор твору читач”. Аналіз прецедентних феноменів у дискурсивній парадигмі дав змогу виявити їхні міждискурсивні міграції. Будучи продуктом одного дискурсу вони запозичуються іншим, наслідком чого є творення нових смислів. Перетинання дискурсів засвідчує непередбачуваний зв’язок концептів (на основі перемінних, периферійних ознак, що репрезентуються прецедентними феноменами). Будучи імпортованими у новий дискурс прецедентні феномени виконують різні комунікативні функції: інформативну, номінативну, характеризації, сюжетно-композиційну. Встановлено, що прецедентні феномени у інформативній функції постачають читачеві інформацію про факти із життя автора твору, його літературні інтереси, значущі події у його житті; інформацію про морально-етичні норми суспільства. Інформативна, водночас, пов’язана з функцією характеризації (автора твору, персонажів), а також номінативною, оскільки прецедентні феномени слугують для репрезентації тих чи інших концептів через номінацію їхніх концептуальних ознак. Уживання прецедентних феноменів для профілізації концептів засвідчує динаміку останніх. Концепт може втрачати з часом одні ознаки, набувати інших, може змінювати свою аксіологічну цінність. У номінативній функції прецедентні феномени як готові блоки-номінанти використовуються для репрезентації домінантних чи периферійних ознак різних концептів: політичних, економічних, культурних тощо. На прикладі концепту EHESCHLIEßUNG (ОДРУЖЕННЯ) встановлено, що прецедентні феномени уживаються для репрезентації концептуальних ознак даного концепту. Функція характеризації проявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії. Прецедентні феномени, завдяки своїй специфічній семантиці, виступають у якості еталону, образу чи символу. Відповідно вживаються: а) у синтаксичних порівняльних конструкціях „wie. ”, „als. „als ob. (посідають синтаксичну позицію обставини порівняння); б) у конструкціях із уживанням дієслів порівняння (unterscheiden, scheinen, erinnern an, gelten (auch) für usw.); в) у синтаксичній позиції предикатива. Сюжетно-композиційна функція виявляє себе у тому, що вживання загальновідомих прецедентних імен чи прецедентних висловлювань створює ефект очікування розвитку подій, що зумовлено, насамперед, оцінними конотаціями, які активізуються при сприйнятті прецедентних феноменів. Перспективу подальшого аналізу прецедентних феноменів вбачаємо у дослідженні таких проблем: 1) автопрецедентів; 2) співпадання / неспівпадання національно- та соціумно-прецедентних феноменів у міжкультурному просторі; 3) лакун у культурному просторі однієї нації порівняно з культурним простором іншої.