Новое прочтение Фомы: в Киеве обсудили книгу Андрея Баумейстера

В стенах бывшего храма, сохранившего еще на своих стенах фрески, собрались профессора и студенты, чтоб поздравить автора и побеседовать о ряде проблем, затрагиваемых самим фактом издания книги о Фоме Аквинском в Украине в начале XXI века.

23 ноября в музее Киево-Могилянской Академии состоялась презентация новой книги известного киевского философа Андрея Баумейстера “Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання”. В стенах бывшего храма, сохранившего еще на своих стенах фрески, собрались профессора и студенты, чтоб поздравить автора и побеседовать о ряде проблем, затрагиваемых самим фактом издания книги о Фоме Аквинском в Украине в начале XXI века.

Константин Сигов, директор издательства “Дух и Литера”, начал презентацию новой книги Андрея Баумейстера с упоминания имени Жана-Люка Мариона. Это примечательно, поскольку в своей наиболее известной книге “Бог вне бытия” (Dieu sans l’être, 1982) Марион выступал с критикой Фомы. Во французском названии книги, Dieu sans l'être, содержатся два намека на ее смысл. Во-первых, это усеченное местоимение, означающее по замыслу автора Бога вне Бытия, который не является Богом метафизики. Во-вторых, l'être омонимично lettres, литературе, и речь идет о Боге-вне-текста. Последнее было вызовом Жаку Деррида, автору известной формулы “нет ничего вне текста ”(il n'y a pas de hors-texte). Еще более явным намеком был раздел книги Мариона, посвященный дару присутствия Бога, озаглавленный “Вне-текста” (Hors-texte). Следует отметить, что Деррида зачастую неверно понимали в русле “радикального текстуализма”, сам же он благосклонно воспринял книгу Мариона и дал на нее ответ в своем “богословском” тексте об имени Бога (Sauf le nom, 1993). По мнению Мариона, у Фомы христианское мышление о Боге подчинено дискурсу безличной тотальности Esse. При этом у самого Мариона существовала пропасть между теологией и феноменологией, ему понадобилось 15 лет, чтобы наметить курс на ее преодоление в книге “Бытие данным” (Etant donne, 1997), где он переосмысляет и смягчает критику Фомы Аквинского.

В завершение презентации Андрей Баумейстер вернулся к тезису, который часто используют критики метафизики и Фомы Аквинского как одного из наиболее ярких представителей метафизического мышления в интеллектуальной биографии Европы. Это тезис о безличном метафизическом мышлении Бытия, которое не оставляет места для Другого. В своей книге Андрей Баумейстер ссылается на современного итальянского философа Батиста Мондина, который рассматривает подобный вызов метафизике как шанс углубить ее личностное измерение через внимательное обращение к наследию Фомы. Андрей Олегович также справедливо сказал, что подобную критику можно обратить вспять. У самих критиков концепт “Другого” намного менее детализирован, чем в наследии Фомы, который рассматривал его через целую систему этики и права. Таким образом, Фоме есть не только, что ответить его критикам, но и чему научить их.

Фото Алисы Андреевой

Відвідувачі, що знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній новині.

Архимандрит Феогност Пушков, кандидат богословия

JXrumerH написал:

Onufriy написал:

dutchak1 написал:

Зрозуміло, що в нас відносини між деякими церквами складні, але Заява Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 24 Травня 2021 “Щодо систематичного втручання. ” в тому місці, де йдеться про рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 910/10011/19, є дуже неякісний текст. Можна догадуватися, що це цілком продукт українських юристів, які працюють чи надають послуги ПЦУ і цей текст сьогодні завдає шкоди репутації ПЦУ. Взагалі, до явища “український юрист” необхідно підходити дуже обережно. “Український юрист” це як “Советское шампанское”, і не советское і не шампанское. Що відбулось в дійсності? Там, на початках, було опубліковано тільки вступну і резолютивну частину, де дійсно позивачу було повністю відмовлено в задоволенні позову що і було, очевидно, юристами ПЦУ сприйнято як рішення про законність такої зміни підпорядкування. Тут треба було почекати повного тексту рішення, яке появилось тільки через місяць. Рішення складне і коротко його можна викласти так. Позивачам було відмовлено в задоволені позову в зв'язку з тим, що в дійсності релігійна громада с. Сутківці, Хмельницької області не змінила свого підпорядкування, не вийшла з юрисдикції Російської Православної Церкви в Україні (яка іменує себе УПЦ) та не ввійшла до Православної Церкви України. Про це свідчить навіть сьогоднішній запис про громаду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. І суд пише, що реєстрація змін до статуту незавершена. Завершена буде тільки після внесення змін в ЄРД і тільки тоді це буде рахуватись змінами в статуті, які потім можна позовом визнавати недійсними, а "судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції".

dutchak1 написал:

Очевидно йдеться про судове рішення, яке опубліковано на днях - рішення Великої Палати Верховного Суду по справі №910/10011/19 щодо законності зміни релігійною громадою с. Сутківці, Хмельницької області свого підпорядкування. Але треба ще чекати, там тільки вступна та резолютивна частини. Почитаєм, проаналізуєм, цікаво ж як суд розрулить ті правові гібриди, які утворені нашим придуркуватим релігійним законом. 😁

📎📎📎📎📎📎📎📎📎📎